Україна не має системи, здатної забезпечити повноцінний супровід цивільних після російського полону, і за масового повернення людей це може призвести до колапсу системи допомоги. Про це свідчать результати дослідження “Цивільні після російського полону: державна політика України, міжнародний досвід, дороговкази”, яке 31 серпня у Києві презентувала Фундація захисту громадянського суспільства Civis Fortis.
Аналітики Civis Fortis зазначають, що наразі в Україні відсутній уніфікований маршрут допомоги цивільним після звільнення з російського полону, через що постраждалі не знають, до кого звертатися за допомогою, а ті, хто повернувся поза межами офіційних процедур звільнення, часто не можуть отримати статус і пов’язані з ним гарантії. Водночас система медичної та психологічної реабілітації не передбачає достатньо тривалого відновлення після звільнення.
За даними Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України Дмитра Лубінця, станом на червень 2026 року було верифіковано 1878 цивільних, яких утримує Росія, з них 892 були офіційно підтверджені Міжнародним Комітетом Червоного Хреста МКЧХ. Проте точна кількість цивільних у полоні невідома.
“Вже сьогодні держава не встигає забезпечувати навіть базову допомогу людям, які повертаються з полону РФ, а за масового звільнення тисяч полонених система підтримки може не впоратися”, – переконана голова Civis Fortis Людмила Янкіна.
Після звільнення цивільна людина одночасно потребує медичної та психологічної допомоги, відновлення документів, житла, фінансової підтримки, оформлення статусу та вирішення інших соціальних питань. Та сьогодні немає уніфікованого маршруту й єдиного органу, який допомагав би людині пройти через усі ці етапи після полону. Допомога держави часто ситуативна та фрагментована, а значну частину викликів закривають громадські організації.
Civis Fortis пропонує запровадити кейс-менеджмент за принципом “єдиного вікна”. Тобто, пояснює Людмила Янкіна, після звільнення за кожною людиною має бути закріплений відповідальний фахівець – соціальний працівник або кейс-менеджер. Він допомагає визначити потреби людини, направляє її до потрібних спеціалістів і супроводжує людину від моменту звільнення до повноцінної реінтеграції. На думку фахівців Civis Fortis, функцію кейс-менеджерів мають виконувати соціальні працівники.
“Після полону у людини стан загубленості, адже ти пропустив кілька років життя, пропустив важливі події в країні, навіть ту ж цифровізацію. Людина буквально може не знати, що таке “Дія” та як нею користуватись. Тому такі базові функції мають покладатися на кейс-менеджера”, – коментує Данііл Булгаков, кейс-менеджер БО БФ “Фонд сімʼї Андреєвих” та експерт з власним досвідом після російського полону.
Олена Дмитрієва, директорка Оболонського районного в місті Києві центру соціальних служб, розповіла, що їхня служба вже давно працює зі звільненими цивільними та надає за потреби усю необхідну підтримку. Вона також каже, що підтримують постраждалих протягом того періоду, якого потребує сама людина. Водночас правозахисники Civis Fortis зазначають, що подібна система підтримки має існувати не лише на локальному рівні в окремих районах, містах чи громадах, а повноцінно на рівні держави та залучати всі громади до підтримки цивільних після полону.
Також дослідження звертає увагу, що самостійно звільнені цивільні – найбільш вразлива категорія. Це люди, які повернулись не в рамках офіційних звільнень, а могли самостійно залишити місця утримання, повернутися після деокупації або через треті країни. Їм важко отримати статус після полону та відповідні пільги, гарантії. Вони часто не мають документів, які підтверджують перебування в полоні, тому змушені самостійно збирати докази та переконувати державу, що вони дійсно були у російській неволі.
“Реальний кейс на нашому супроводі: жінка отримала інвалідність внаслідок полону, втратила слух і зуби. Є рішення російського судилища та спрямування на примусову психіатрію, є офіційне підтвердження від СБУ про мотиви проукраїнської діяльності цієї жінки в окупації, але Комісія, яка розглядає надання статусу, ще вимагає довести «патріотичні мотиви» затримання, хоча закон цього не передбачає.Тобто людина повертається з полону, і перше, що чує від держави, – доведи, що не брешеш. Це презумпція винуватості, а не захист постраждалих”, – каже голова Civis Fortis Людмила Янкіна.
Civis Fortis пропонує спростити процедуру встановлення факту полону: визнавати альтернативні докази та свідчення, а також запровадити презумпцію на користь заявника. Базова медична, психологічна та соціальна допомога також має надаватися одразу після повернення, незалежно від того, чи встигла людина отримати офіційний статус.
Інша проблема, на яку звертають увагу дослідники, – після полону цивільна людина потребує повноцінної реабілітації, а не разового медичного обстеження. Люди після тривалого утримання можуть мати фізичні наслідки катувань, хронічні захворювання, психологічні травми та потребувати допомоги різних фахівців. Наразі система переважно зосереджена на первинній ланці: обмежений термін перебування в лікарні, відсутність гарантованого санаторного та подальшого реабілітаційного етапу, а також необхідність самостійно шукати наступних лікарів і програми, коментує Янкіна.
“Є випадки, коли українці через кілька років після полону помирали, і це часто наслідок відсутності тривалої програми медичного відновлення”, – каже Людмила Янкіна.
Реабілітація, за рекомендаціями Civis Fortis, має складатися з послідовних етапів терміном до двох років: первинного медичного обстеження та невідкладної допомоги після звільнення, спеціалізованого лікування й реабілітації та довготривалого супроводу після виписки – із регулярними медичними оглядами, психологічною підтримкою.
На думку Ксенії Возніциної, директорки Центру психічного здоров’я та реабілітації ветеранів “Лісова поляна”, програми реабілітації в Україні є, але проблема в тому, що люди не доходять до отримання повноцінної медичної допомоги. Возніцина переконана, що в Україні є місця з можливістю отримати медичну допомогу, але потрібен кейс-менеджер, який би скерував людину до цих місць.
Водночас Данііл Булгаков розповідає — його досвід показує, що медичні обстеження після полону можуть бути не комплексними. Часто людину обстежують поверхнево та роблять лише загальні обстеження, якщо вона не скаржиться на стан здоровʼя, каже Булгаков, проте за відсутністю скарг може ховатися невиявлена хвороба.
Із повним текстом дослідження можна ознайомитися тут. Відео з трансляції заходу — тут.
Довідково: дослідження Civis Fortis тривало близько року. Автори проаналізували 39 судових рішень, відповіді органів державної влади на запити про публічну інформацію, міжнародне законодавство та досвід інших країн. Окремою емпіричною основою стали результати соціологічного дослідження, проведеного Civis Fortis спільно з Фондом “Демократичні ініціативи”, а також практичний досвід організації у супроводі понад 60 звільнених цивільних. Дослідження складається із Зеленої книги, яка визначає прогалини та проблеми чинної системи, і Білої книги, що містить практичні рекомендації органам державної влади та місцевого самоврядування.
Додаткова інформація: Ірина Іванченко, 099 772 56 67, ii@civisfortis.org.ua
Захід відбувся за фінансової підтримки Європейського Союзу, наданої Європейським фондом за демократію (EED). Зміст заходу є виключною відповідальністю Civis Fortis і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу та EED.